Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 914/1531/14 Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів, в особі відокремленого підрозділу "Тернопільська дирекція залізничних перевезень", м. Тернопіль

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.2014

зі справи № 914/1531/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпропетровськ (далі - Товариство)

до відповідача державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів (далі - Залізниця)

про стягнення 298 807,32 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Тарарук Л.Р.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року позивач звернувся з позовом, згідно з яким просив стягнути з відповідача списаних коштів з рахунку Товариства в період дії договору від 01.07.2013 "Про подачу та забирання вагонів" у розмірі 298 807,32 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.07.2014 у справі № 914/1531/14 (суддя Кітаєва С.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 (колегія суддів у складі: суддя Данко Л.С. - головуючий, судді Галушко Н.А. і Гриців В.М.), позов задоволено частково. Стягнуто із Залізниці 37 340,16 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Залізниця просить скасувати рішення господарського суду від 07.07.2014, постанову апеляційного господарського суду від 10.12.2014 в частині задоволення позову та в цій же частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована тим, що відносно наведеного питання рішення попередніх судових інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Судами встановлено, що:

- 30.01.2013 Залізницею в особі її відокремленого підрозділу "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" та Товариством було укладено договір № 25 "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги", згідно з умовами якого Залізниця надає Товариству послуги, пов'язані із перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги. Договір не передбачає переуступку боргу Товариства третій стороні, а також розрахунки заліковими коштами;

- згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору Товариство зобов'язалося пред'явити Залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснити навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу. Замовлення на перевезення та їх узгодження надаються в електронному вигляді. Залізниця зобов'язалася приймати до перевезення вантажі Товариства, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно з затвердженими планами та його заявками та надавати позивачу додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів;

- відповідно до пунктів 2.3, 2.4 договору сторонами погоджено, що Залізниця зобов'язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з Товариством за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати позивачу відповідні розрахункові документи через станцію Бучач Львівської залізниці. Товариство зобов'язалося здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягів перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на відповідний рахунок банківської установи. Одержані кошти Залізниця зараховує на особовий рахунок Товариства;

- пунктом п. 3.1 договору встановлено, що розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається Товариством, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. А саме, сума кредитового сальдо на особовому рахунку Товариства визначається з урахуванням середньодобових обсягів перевезень за минулий місяць і нормативів часу на опрацювання перевізних документів та термінів проходження платежів. Сторони погоджують мінімальну суму кредитового сальдо з розрахунку оплати наданих транспортних послуг за 15 діб. Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в "Протоколі узгодження договірних ставок на роботи і послуги, які виконуються залізницею";

- згідно з пунктом 4.1 договору Залізниця і Товариство несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України;

- пунктами 7, 7.4 договору визначено, що Залізниця надає Товариству послуги по станції Бучач. Договір укладено сторонами строком на 2 роки;

- 01.07.2013 Залізницею в особі начальника Тернопільської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці та Товариством було укладено договір про подачу та забирання вагонів позивача при станції Бучач Залізниці, відповідно до умов якого, згідно з Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів, здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить Залізниці та примикає через стрілку № 10 до колії станції Бучач Залізниці і обслуговується локомотивом Залізниці;

- відповідно до пунктів 6, 7, 8, 9 договору вагони на під'їзну колію подаються локомотивом Залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження. Здача вагонів провадиться на місці вантажного фронту. Загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колію однією групою, не більше 12 одиниць. Про готовність вагонів до забирання Товариство передає Залізниці відповідне повідомлення за обмовленим номером телефону. Приймання вагонів при забиранні їх Залізницею здійснюється на місці вантажного фронту в тій кількості, що було подано. Максимальна переробна спроможність вантажних пунктів по навантаженню: відсіву або доломіту - 1 вагон, час - 25 хвилин, розмір подачі - 6 вагонів, доломіту - 1 вагон, час - 25 хвилин, розмір подачі - 6 вагонів;

- згідно з пунктами 10, 10.1 договору час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на під'їзну колію до моменту отримання Залізницею повідомлення Товариства про готовність вагонів до забирання. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею Товариству до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів Залізниці;

- пунктами 13, 13.1, 13.2, 13.5, 13.6 договору встановлено, що Товариство сплачує Залізниці плату з врахуванням діючого корегуючого коефіцієнта на момент оплати за подачу, забирання вагонів по ставках Таблиці №2 розділу ІІІ Тарифного керівництва №1, за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, за маневрову роботу за фактично виконану роботу, інші збори і плати: збори і плати вказані у договорі, сплачуються через розрахунковий підрозділ Залізниці (нарахування проводиться станцією по накопичувальних карточках, відомостях плати за користування вагонами, відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу;

- відповідно до пункту 15.3 договору при затримці на станції призначення, відправлення чи на підході до неї власних або орендованих завантажених чи порожніх вагонів плата за користування такими вагонами сплачується у відповідності до пунктів 6, 15 Правил користування вагонами і контейнерами;

- пунктом 19 договору сторони погодили, що він укладається терміном на 5 років з 01.07.2013 до 01.07.2018 включно.

Судами також встановлено таке:

- Товариством на січень 2014 року було заплановано відвантаження 380 вагонів, у лютому 2014 року - 412 вагонів, у березні 2014 року - 532 вагони. У цьому зв'язку в означений період на адресу Товариства масово надходили власні порожні вагони під навантаження по повних перевізних документах. Про прибуття вказаних вагонів Залізниця надсилала електронні повідомлення, повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передавалися по телефону у спосіб визначений договором про подачу та забирання вагонів, про що були зроблені відповідні записи у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження по станції Бучач (Форма ГУ-2);

- на непоодинокі вимоги судів Товариством не було подано у спірний період місячних планів перевезень та заявок на подачу вагонів;

- через обмежену переробну спроможність під'їзної колії Товариства та самої станції Бучач, частина вагонів затримувалася на місцях загального користування в очікуванні звільнення фронтів навантаження. В інших випадках вагони були затримані на місцях загального користування через відсутність плану або електронної заявки;

- кожен факт затримки відповідно до вимог Правил користування вагонами було зафіксовано актами загальної форми (форми ГУ-23), що були складені за участю повноважних представників Товариства Свідерського В.Д. та Свідерської Я.С., які діяли на підставі виданих позивачем довіреностей № 1 та № 2, та більшість з них вказаними представниками позивача були підписані.

Крім інших обставин, судами також було встановлено, що:

- по станції Білобожниця Залізницею було нараховано та списано з рахунку Товариства грошові кошти у розмірі 37 340,16 грн. як плату за користування вагонами, що не заперечувала Залізниця та підтверджувала, що у спірному періоді по станціях Бучач і Білобожниця було нараховано та списано з рахунку Товариства грошові кошти у загальній сумі 298 807,32 грн.;

- 19.02.2014, 26.02.2014, 27.02.2014 та 13.03.2014 вагони подавалися на станцію Білобожниця на підставі відповідних наказів Тернопільської дирекції Залізниці про затримку партій вагонів, які були адресовані Товариству. На підставі вказаних наказів станцією Білобожниця було затримано вагони, а на станцію призначення Бучач відправлено повідомлення про затримку вагонів, яке було доведено до відома повноважного представника Товариства, про що був зроблений запис у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження (Додаток 7 форма ГУ-2) та складено відповідні акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність Товариства.

Встановленим за справою обставинам суди, з урахуванням вимог Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України, ст.908 ЦК України, ст.306 ГК України, Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085 (зі змінами), Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3485 (зі змінами), Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873 та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1030/7318, дали належну оцінку і дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

При цьому суди правильно виходили з того, що подані за справою докази свідчили про те, що плата за користування вагонами у розмірі 261 467,16 грн. була нарахована позивачу за спірний період обґрунтовано, оскільки затримка вагонів на станції Бучач мала місце з причин, які залежали від нього як від вантажовласника.

Такі висновки попередніх судових інстанцій відповідають вимогам чинного законодавства і не суперечать наявним матеріалам справи, а їх правильність щодо наведеної частини позову, як вбачається із змісту оскаржуваних рішень, не заперечується жодною із сторін.

В іншій частині, зокрема щодо безпідставності списання відповідачем з позивача грошових коштів у розмірі 37 340,16 грн. за користування вагонами у спірний період на станції Білобожниця, суди також обґрунтовано врахували наявні в матеріалах справи дані, з яких випливало, що відповідно до поданих за справою доказів між сторонами відповідних договірних відносин по станції Білобожниця не існувало, як не існувало і особи, яку б позивач уповноважував щодо здійснення відповідних операцій з вантажами на цій станції.

У цьому ж зв'язку суди обґрунтовано взяли до уваги порушення, які були допущені відповідачем в оформленні документації щодо користування вагонами в даних випадках, згідно з якими відповідач оформляв факт затримки вагонів по станції Бучач, в той час як в дійсності відповідні події мали місце на станції Білобожниця.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 07.07.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі № 914/1531/14 залишити без змін, а касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" - без задоволення.

Суддя В.Харченко Суддя І.Бенедисюк Суддя В.Палій